Розгромний матеріал на тему - блокувати чи ні ? На чию користь торгують?

Приміром, у публічній суперечці заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій Георгій Тука, з яким після його переходу з волонтерів у чиновники сталися метаморфози, подібні до метаморфоз Надії Савченко після її повернення з Росії, погрожував нардепові й колишньому командиру батальйону «Донбас» Семенові Семенченку силовим впливом влади на блокувальників. Той, своєю чергою, заявив, що державна влада стала на шлях державної зради.

Ось такі пристрасті… Однак невдовзі до місця головного блокування прибула озброєна рота, командир якої повідомив, що вони захищатимуть учасників блокади. Зрозумілі почуття людей, які щодня ризикують на фронті своїм життям, проливають там кров і постійно змушені спостерігати нахабний бізнес на жертвах і втратах. Бо для українського (а що в ньому українського?) «владобізнесу» нічого святого немає, крім прибутку. В умовах, коли війну офіціоз усупереч логіці й реальності називає словом із трьох букв — «АТО», коли ніхто не каже, а яка ж мета, яка ж стратегія країни в цій війні, чого прагне нинішня влада і які має наміри, суспільству самостійно треба відповідати на всі ці запитання, а нерідко й самостійно вирішувати і діяти. Чи хоче влада перемоги? Може, їй досить домовитися з ворогом, відкупившись територіями (але ворогу потрібна вся Україна) чи частиною суверенітету (проте Кремлю взагалі не потрібне існування незалежної Української держави як такої!)?

Що ж стосується торговельних контактів з «ДНР-ЛНР», то тут постають фундаментальні проблеми. Насамперед: а чи можна перемогти супротивника, постійно підтримуючи його фінансово й економічно? Постачаючи йому воду, електрику, харчі, сплачуючи гроші контрольованому ним населенню на окупованих територіях? Звісно, ні. Це скаже будь-який військовий і політичний експерт. Проте «владобізнес» України вперто не хоче ці очевидні речі визнавати, потужно посилюючи сотнями ешелонів із продукцією, електрикою на сотні мільйонів доларів, купівлею товарів і вугілля режими «ДНР-ЛНР». З українською допомогою ці московські «бантустани» зможуть спокійно існувати ще 20–30 років.

Читайте також: Неприхований бенефіціар. Якою є роль Ахметова в економічній співпраці з ОРДіЛО

«Владобізнес» свою корупційну антидержавну природу тут демонструє особливо яскраво. В «ДНР-ЛНР» видобувають вугілля, перевозять через лінію розмежування в материкову Україну і продають за «роттердамською ціною», себто в рази дорожче, ніж воно мало б коштувати. Представники «владобізнесу» кладуть собі в кишені грубі гроші, а державний бюджет України спустошується. Ось така гола правда. Її прикривають фіговим листочком дешевої пропаганди. Насамперед використовується сентиментальна тема: «Там наші люди». Дивно: коли «владобізнес» грабує українців «космічними» тарифами, він геть не згадує про «наших людей» неокупованої України.

Політолог Віталій Бала справедливо зазначив, що, ніж давати мільярди гривень сепаратистським «республікам», було б краще на ці гроші допомогти нормально облаштуватися на материку біженцям із Донбасу й Криму.

Але якщо припинити купувати вугілля в «ДНР-ЛНР» (за 2,5 року вже можна було б знайти інші джерела й можливості), в окупантів, то зникнуть чудові корупційні схеми фантастичного збагачення чиновників і бізнесюків (часто-густо це ті самі люди). Щоб за будь-яку ціну зберегти корупційні схеми, країну шантажують відключенням електроенергії, браком тепла в домівках громадян тощо. Нещодавно прем’єр Володимир Гройсман заявив, мовляв, будь-ласка, пропонуйте будь-які інші схеми постачання теплоелектростанцій вугіллям. Чудова пропозиція, тільки чому пан Гройсман не виступив із такою конструктивною ідеєю на кілька місяців раніше? Коли реально можна було багато змінити... Це така тактика — ставити країну перед фактом, перед глухим кутом, куди її наполегливо пхали, а потім пропонувати: а спробуйте тепер самі…

Може, блокувальники й відмовляться від блокади до закінчення опалювального сезону, але поставлять владі суворий ультиматум: у 2017 році повністю припинити торговельно-економічні зв’язки з окупованими територіями. Чи виконає його «владобізнес»? Відносно нещодавня блокада Криму покращила для України геополітичну ситуацію на Півдні. Проте нині, здається, торгівля з ним здійснюється в попередньому режимі. І це суттєво допомагає Російській Федерації зменшити для себе тягар забезпечення півострова всім необхідним. Власне, на це й був розрахунок Кремля: захопити Крим, а там Україна знову забезпечуватиме цю територію. Півострів має бути для РФ клопотом, а не призом. Ну, це якщо на вулицях Банковій та Грушевського справді збираються його повертати, а не пристати на пропозиції Віктора Пінчука…

Читайте також: Курс на остаточне розлучення

Екс-віце- прем’єр Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко розповів цікаву й повчальну історію. На теренах Придністров’я є великий металургійний комбінат. Його продукцію саме Придністров’я може спожити не більш ніж на 1%, решту треба кудись експортувати. Проте куди, якщо врахувати факт перебування невизнаної «ПМР» («Придністровської молдавської республіки») під міжнародними санкціями?» Однак через якісь домовленості з Кишиневом (а там проблеми з корупцією такі самі великі, як і в Україні) вдається здійснювати експорт через Молдову. Цей комбінат — 40% усіх коштів бюджету Придністров’я, а це означає, що Молдова на 40% полегшує для Російської Федерації тягар цілковитого утримання сепаратистської псевдодержави. Треба визнати факт: торгівля України з «ДНР-ЛНР» здійснюється на користь Росії. Що більше Київ торгуватиме з московськими маріонетками, то краще буде Москві, то більше коштів вона зможе кинути на війну проти України. Це прості й наочні речі, що їх пропагандони Кремля та нашого «владобізнесу» намагаються приховати за різноманітними казками. Зокрема, деякі з жахом розповідають: коли не торгувати з московськими «бантустанами», то Москва наповнить окупований Донбас своїми товарами. Нехай наповнює. І виділяє зі свого бюджету окупованому люду (а це кілька мільйонів жителів) гроші на придбання тих товарів. Ще з більшим жахом пропагандисти повідомляють, що без торгівлі з «ДНР-ЛНР» на тих теренах рубль із двоголовим птахом витіснить українську гривню. Нагадаю: на окупованих землях СРСР німецька рейхсмарка швидко витіснила радянський рубль. Чи врятувало це нацистську Німеччину від поразки в Другій світовій війні? Пропаганда стверджує, що тамтешній люд у «ДНР-ЛНР» унаслідок олігархічної торгівлі з окупованими територіями дуже симпатизуватиме Україні. Твердження більш ніж сумнівне. Крім того, настрої населення тих територій не дуже непокоять Кремль, який має там суперпотужний «зомбоящик» (а з боку України — лише жалюгідний «Мінстець»), можливості нічим не обмеженого терору і збройний контроль над регіоном.

І любитимуть у «ДНР-ЛНР» Україну чи ні, це не має сьогодні великого, а тим більше вирішального значення. Це матиме значення лише після деокупації цієї частини Донбасу.

І тоді, якщо Україна нарешті перестане бути заручницею олігархічних кланів, зрадників та злодіїв біля керма й матиме владу сувору, рішучу та патріотичну, а на Донбасі утвердиться саме Україна, а не псевдодержавка «хана Ахмета» і подібних до нього, місцеве населення (принаймні більшість) любитиме Україну не менше, ніж населення Наддніпрянщини.

І торгівля з ОРДіЛО тут ні на що не вплине, крім кишень «владобізнесу». Часто чути демагогічні заяви, що нам головне повернути людей, а не території. Людей в особі тих, хто зробив свідомий вибір на користь України і переїхав на вільну територію, ми вже повернули, а тепер треба повернути землю, яка є рідним краєм тих українців.

Це брехливі, лицемірні заяви вітчизняних олігархічних пропагандонів. Якби вони справді дбали про повернення людей, то «владобізнес» посприяв би тому, щоб бодай у прифронтовій зоні (якщо вже не в окупованій) не було жодного телеканалу країни-агресора, а самі лише українські. Насправді ситуація протилежна… Російський «зомбоящик» неподільно панує навіть на звільнених територіях.

Сьогодні головне — перемогти в цій війні. Якщо переможемо, то всі проблеми раніше чи пізніше вирішаться, а якщо зазнаємо поразки, то й говорити не буде про що. Отже, все для фронту, все для перемоги!

Ця війна є головним і визначальним чинником в Україні. Без перемоги — ніяких реформ, ніякого покращання життя українців не станеться. А торгівля з окупованими територіями однозначно й послідовно працює на посилення агресора та поразку України.