"Я прожила в окупації лише чотири місяці..." Щирий та сильний пост про Прапор України

Я прожила в окупації лише чотири місяці, але досі не можу забути свої почуття, коли вперше побачила український прапор на блокпосту під Костянтинівкою (Вугледар). Свідомість було розірвано навпіл - у Донецьку панувала мерзотна ганчірка, ще не була звільнена Мар’їнка... А тут, у сорока кілометрах від мого дому, гордо майорить потріпаний вигорілий жовто-блакитний прапорець… Найскладніше було втриматись і не кинутися цілувати тканину, що, я була впевнена, пахла рідним степом…

За три з половиною роки моє відчуття та розуміння України, патріотизму, виразу почуттів до Батьківщини суттєво змінилося. Я більше не відчуваю потреби робити жовто-синій манікюр або носити на торбі патріотичну стрічку. Я досі не купила нову вишиванку, бо вже зменшилася на три розміри, а попереду ще два, і тоді вже… Майже не складаю look of the day у національних кольорах, тим більше, що тепер можу загорнутися в свій жовтий жакет.