Чума в обидві ваші хати.
Соромно. Як же соромно. Буває таке, коли дивишся нездарний спектакль українською мовою – ти не режисер, не постановник, не меценат, взагалі ніяк не задіяний у цьому, а так соромно, ніби це ти отакий нездара.

Те, що відбувається зараз – гірше, ніж нездарний спектакль. Це нездарний цирк.
Цирк на дроті. Цирк з конями. Цирк з поганими клоунами. В аварійному приміщенні, де краще було б взагалі не збирати людей.

Влада і ті, хто прагнуть до влади, не мають права бути смішними. Тим більше, жалюгідно смішними.

У нас війна з Росією. У нас союзництво зі Штатами, які хочуть, щоби млявий конфлікт на Донбасі як вічний привід для антиросійських санкцій тривав стільки, скільки проіснує Росія. У нас сусіди, які тільки й чекають “особливого статусу” для ОРДЛО, щоб почати вимагати “статусів” для своїх п’ятих колон. У нас вчора на фронті четверо двохсотих.

Пам’ятаєте важіль Архімеда, яким він обіцявся перевернути світ? Отак Порошенко своїми руками запхав під мою державу важіль для гойдання.

Було б не чіпати Саакашвілі, не позбавляти громадянства, не влаштовувати жалюгідний цирк на кордоні – ПРОСТО НЕ ЗВЕРТАТИ НА НЬОГО УВАГИ – і однією великою проблемою було б менше.

Вони з Януковичем, схоже, на одних курсах підвищення кваліфікації вчились. Той посадив Юлю. Цей намагається посадити Мішу. Через Мішу Майдан не почнеться, як не почався він через Юлю. Але для груп Недопущених До Корита це надпотужний привід, щоб почати гойдати. Важіль встановлено, точка опори є, чергові напоготові, от тільки сил ще бракує. Влада тим часом краде, опозиція хоче красти. Місяць, два, рік – і щось вистрелить, і з’явиться реальний привід для всенародного обурення, і маси вийдуть, і наваляться на любовно встановлений важіль, і все рухне, і почнеться громадянська війна – всіх проти всіх.

А все цей клятий вічний інстинкт: що не по-вашому – ЗАБАНИТИ. Негайно забанити. Забанити Юлю, забанити Мішу, забанити всіх, хто відкриває проти вас рота.
Але цей спокусливий метод залишився в минулому. Ось який парадокс – слово “бан” прийшло з Інтернету, але з появою Інтернету забанити конкурента вже неможливо. Можна тільки, словом і ділом, доводити, що ти кращий.

Одного з чотирьох загиблих вчора на фронті я знала. В самої зараз навчання, навантаження таке, що немає часу читати листи, немає часу на сон, взагалі ні на що.
А тут стрибають навколо пофарбованого в рожевий колір, з сердечками, бантиками і смайликами, обклеєного агітаційною графоманією важіля, прилаштованого під наш будинок. За три з половиною роки влади Порошенка не зробивши нічого, щоб виростити достойного лідера йому на зміну. Тільки брудом один одного поливали, і все.

Давайте зараз ще помітингуємо. Всі залишимо фронт, бо що нам той Путін, головне – усунемо Порошенка, і віддамо владу – ой, кому? Може, Міші? А може, Юлі? А може, обом одразу, як уже було? Хай вони знову поб’ються між собою, і тоді, можливо, половиною України керуватиме Семенченко, а половиною – Бойко, а то й сам Захарченко. Ой, краса ж яка буде.

Огидно.

Олена Білозерська

джерело