Вчора, 27.12.2017, поки всі справедливо святкували обмін наших 73 Українців, я з’їздив на вокзал. До Львова з Харкова їхав один з моїх найкращих Друзів та водночас Побратимів по боротьбі – “Темний”.
з 2014-го по 2017-ий рік воював на фронтах Національно-Визвольної Війни у складі Айдару та Азову. Має два поранення, службу закінчив на мирній землі за станом здоров’я.
Родом з нині окупованого Довжанська (Свєрдловськ) на Луганщині, тут, поки була можливість, знімав однокімнатну квартиру на лівому березі де жив разом з дружиною Іриною. Але коли закінчилась служба – закінчилась і зарплата, то ж, Темний вирішив шукати роботу.
За фахом Темний – айтішник. Скажіть класно? Це на сьогоднішній день досить високооплачувана робота, сучасна, затребувана та необхідна. Для того аби надолужити упущене через Війну, Темний незадовго до демобілізації пішов на курси вихідного дня. Закінчив їх і пробував влаштуватися на роботу.
Не влаштувався. Найчастіша причина відмови – походження та відсутність прописки. Бачте “стрьомно” брати на роботу переселенця… Те, що він три роки відвоював, так “війни ж немає”… Те, що за його плечима звільнення Щастя, Хрящувато-Новосвітлівська операція (одна з найстрашніших та водночас ЗАБУТИХ операцій Війни) та захід в Луганськ, коли Порошенко дівочу істерику закатив про “махновців” – та кому воно треба!
Поневірявся-поневірявся і так і залишився без такої бажаної роботи. А за зйомну квартиру платити треба, а відкладати на житло, бо НЕМАЄ програми по житлу для переселенців (особливо ГЕРОЇЧНИХ переселенців) у нашій Державі – треба. Все це безробіття – змусило Темного тимчасово перебратися до Харкова, до батьків дружини, і він прийняв рішення – емігрувати.
Звісно ж, обрали Польщу, бо схожі мови, культури, та й недалеко від рідного краю. Швидко знайшли роботу айтішника, вдвох вивчили мову на розмовному рівні, і от вчора, я проводжав свого Друга, Побратима, майже Брата – в невідоме. Житимуть в Кракові, зніматимуть подобово, адже так вигідніше, бо на роботі вони проводитимуть більше часу ніж вдома. А повернуться лише тоді, як назбирають на якусь невеличку квартиру. Можливо й не в Києві, а у Харкові.
А на світлині, Ветеран Національно-Визвольної Війни – передає вітання владі. Я вчора писав, що на місці Президента, я б трьом звільненим луганчанам двом ультрас та блоґеру – видав би ключі від двокімнатних квартир. Для Президента – це зовсім не складно. Але це якщо проукраїнський Президент…
Чекаю на тебе, Друже! Дуже чекаю. Вірю, перебуваючи в Польщі ти не передумаєш повертатися в Україну…
Назар Приходько
джерело