21 лютого 2014 пізно увечорі до імпровізаного блокпоста десь в районі Березані по Харківській трасі під’їхало два Рейнж-Ровера.
Дорога була перегороджена шинами, будівельним сміттям та іншими автомобілями.
На блок-посту стояли місцеві мешканці з навколишніх сіл. З палками, бітами, хтось з мисливськими рушницями. Таких стихійних блокпостів по Україні було сотні. Ледь не в кожному селі. Люди чекали представників “старої влади”, тітушок, беркут які усі масово втікали на схід, Крим та росію після кривавого побоїща на Майдані.
Люди захищали свої села і міста самі.
Автомобілі майже зупинились, у першому навіть стало опускатись скло, але раптово обидва з шаленою швидкістю почали рухатись в сторону Харкова.
В другий позашляховик полетіло каміння, палки і кілька пострілів 12 калібру по колесам.
Машини навіть намагались переслідувати, але догнати рейндж – важко.
У першій машині їхав андрюша портнов. У другій охорона.
Через якийсь короткий час андрюша покине територію України.
Хто не знає – портнов радник януковіча, зам голови його АП, смотрящий за українськими судами.
Архітектор усієї цієї ригівсько-донецької “правової системи”.
Хитрий і розумний ворог.
Так звана “група портнова” і далі прекрасно себе почуває в Україні.
У нього повно друзів і симпатиків в вищих ешелонах влади і в регіонах і призначені ним кишенькові судді і далі вершать тут “правосуддя”.
А ще у нього вистачає “адвокатів” серед публічних і раніше здавалось би притомних людей.
І грошей вистачає.
І адвокатів за гроші.
Учора, в річницю розстрілу Нігояна та Жизневського беркутом на Грушевського, на медведчуковському каналі ЗІК вийшло інтерв’ю портнова з “журналісткою” влащенко.
Хто не знає – влащенко напищена тупа пізд@. І ворог.
І не кажіть про журналістські стандарти і напів-тони.
Їх тут немає.
Ні стандартів – ні напів-тонів.
Є ми і є вони.
Вороги.