Віталій Дейнега: "Він один з небагатьох наших генералів, хто здатен і готовий брати на себе відповідальність і йти на ризик. А на війні це одна з найважливіших рис"

Я особисто не знайомий з Віктором Муженком. Ба навіть більше, були часи, коли ми одне одного не дуже жалували поза очі. Були часи фактично прямого протистояння, коли ми разом з журналістами кошмарили Муженка через незгоду з концепцією розвитку Сил спеціальних операцій. Коли два роки тому катком розкатував за це НГШ у прямому ефірі. Коли ми підказували журналістам незручні питання. Коли ми готові були до прямого медійного протистояння.

Віктор Миколайович за ці два роки сильно змінився, принаймні так кажуть його підлеглі. Він став простішим, відкритішим і значно хитрішим у військових питаннях.

У колах офіцерів до нього ставлення трошки інше, ніж у суспільства. Його поважають і сприймають як людину, що родом з армії і пройшла цю війну від Слов’янська до сьогодні. Я не зустрічав жодного командира бригади, який би хотів відставки НГШ. Усі його характеристики дуже різняться, але сходяться в одному – він один з небагатьох наших генералів, хто здатен і готовий брати на себе відповідальність і йти на ризик. А на війні це одна з найважливіших рис.

Саме така характеристика, мабуть, і стала головною причиною, чому ми жодного разу не переходили з НГШ у пряме інформаційне протистояння, навіть коли були з ним у чомусь сильно незгодні.

За ці три роки він уже добре освоївся у війні і пов’язаних процесах, до нього протоптали доріжки залишки адекватних волонтерів і він почав їх слухати. Що ж трапилося зараз?

Питання не у вибухах під Вінницею. Питання у тому, що тиждень тому пов’язані з Аваковим лідери громадської думки, зокрема Геращенко, Ківа та Береза, почали кругом вимагати відставки НГШ. Я особисто мав дуже жорстку суперечку у прямому ефірі з Зоряном Шкіряком з цього ж приводу.

Сьогодні профільний комітет Верховної ради почав вимагати відставки Віктора Муженка. На відео серед тих, хто голосував “за”, точно видно таких персонажів, як Савченко, Пашинський, Чорновіл, Семенченко, Береза, Тимчук та ін. Більшість із них поєднує, м’яко кажучи, лояльність до міністра внутрішніх справ. Про адекватність половини з них я просто промовчу.

І при моєму, нехай і неоднозначному, ставленні до пана Муженка я точно не хочу побачити персонажа на кшталт Аброськіна, Трояна, Геращенка чи Ківи на посаді НГШ.

Начальник генерального штабу – це не політична, а суто військова посада. І дуже шкода, що вона стала заручницею політичних ігор під час війни.

Я скажу навіть більше, я абсолютно нормально сприйняв би відставку НГШ, якби на обрії була адекватна кандидатура. Але після смерті генерала Воробйова особисто для мене такої кандидатури не стало. Думаю, що через кілька років, попрацювавши на найвищих посадах ГШ, можуть дорости до потрібного рівня кілька людей, наприклад дехто з генералів. Але на даний момент я не бачу людей, які спроможні суттєво змінити ситуацію у генеральному штабі.

І я точно не бачу їх серед свити міністра внутрішніх справ.

Vitaliy Deynega, 
засновник фонду “Повернись живим”