“Мене звати Юля…Я жінка, але ми не розписані офіційно, СОЛДАТА Клим’юка Олександра. Десять років ми з ним разом … Я його чекала з армії. У 2008 році він повернувся. Але через тиждень йому наснився сон, в якому він був на війні… Пізніше він мені розповів: “Юль, я ще піду на війну”. Тоді я не могла повірити, що таке може бути. Сон виявився пророчим.

Ми жили собі, як усі люди. Мій САНЮША працював на Машинобудівному заводі… Але почалась війна і пройшла повістка, адже він служив у елітних військах ВДВ міста Львова… У серпні 2014 року він був відправлений до Яворова… 1 вересня він прибув під Луганськ, де побував у самих гарячих точках… Він виходив з любої засади, куди б його не кидали.

5.09.2014 року мій САША попав у полон біля Луганська, в районі Щастя… Він встиг про це повідомити. Мій Олександр був ЗАХОПЛЕНИЙ КОЗАКОМ САФРОНЕНКО… Пізніше перебував у Павла Дрьомова, який і дав його у 2015 на обмін, але його зірвали…. Мали обміняти 13 полонених на 12 під Мар’їнкою… Після невдалої спроби солдат Клим’юк Олександр був відправлений на те саме місце, де і перебував раніше, а точніше до козаків Луганська. Після того був відправлений до Криму… На даний час він перебуває на заводі біля кордону з Росією, де працює з іншими хлопцями…

З самого початку, з вересня 2014 року, я почала сама звертатись всюди, щоб якось його витягти, але кожен раз, коли мені трохи вдавалось його витягти, наче якась людина робила все, щоб все обривалось… Але я не маю права дати забути його там…”

Сьогодні Юля написала: “Тримаюсь… Сказали, що він є у списку на обмін… Але це лотерея. Комусь повезе, а комусь ні. І щоб не було завтра, я буду його чекати далі. Хоча… Як Сашу не випустять, нехай мене беруть в полон… Так буде краще”.

На жаль, сьогодні серед 74 звільнених полонених не було Юлиного нареченого  – Олександра Клим’юка…

Юля продовжує чекати…

джерело