Ну, от як? Як пояснити моїм закордонним друзям цей вітчизняний феномен, який вразив американського генерала Бена Ходжеса під час відвідин заводу Малишева в Харкові?

«Помітив на території заводу чудові новітні танки. Запитав: «Що це?» 
«Це на експорт»
«Експорт?! Ви просите про «Джавеліни», а самі експортуєте танки?!»

The post «Експорт?! Ви просите про «Джавеліни», а самі експортуєте танки?!» – американський генерал Бен Ходжес під час відвідин заводу Малишева в Харкові appeared first on Літера.

Невеселе Різдво на Львівщині…Крізь снігові замети везуть з війни додому тіло полеглого на Донбасі бійця Петра Михайлюка…
В понеділок 25 грудня його проведуть в останню путь в рідному селі Гологори що на Золочівщині. Прощання розпочнеться о 12:00. Поховають воїна на місцевому кладовищі.
Краяни, приходьте вшанувати свого земляка і провести його в останню дорогу!
Петро Михайлюк загинув внаслідок обстрілу 22 грудня 2017 року поблизу с. Старий Айдар, Луганської області. Він мав 43 роки..

The post Сумний святий вечір в маленькому селі на Львівщині.. Крізь снігові замети везуть з війни додому тіло полеглого на Донбасі бійця.. appeared first on Літера.

После “кофепития на Майдані Незалежності» зашёл в Ветерано и понял – это мероприятие организовал Леонид Остальцев, бо в пиццерии свободных мест не было. Он знал, что все потом придут к нему.

А если серьезно, то я разочаровался в этом движе. Я думал, что организаторов мероприятия НЕТ априори, что все это спонтанное действие, просто встреча с пацанами. В принципе у большинства так и было, но появились Бирюков и ко, некоторые другие экземпляры близкие к АП и это превратилось в организованное мероприятие. А если мероприятие организованное, то естественно начали проявляться и организаторы, у которых скоро начнётся «рост в карьере». Как раз это меня и мучает, что меня использовали для роста чьей-то карьеры. Я хочу извинится перед теми людьми, которым я доказывал, что кофепитие будет без политики и только поэтому они пришли туда, я походу ошибся, АП не проебал свой шанс сыграть против михо и гришина. Мне хотелось перейти на верх к пацанам с НК, которые вывесили банер «Мішу в Грузію, Петю в гагаузію». Тоесть «всех нахуй», бо заебали эти игроки.

The post Я хочу извинится перед теми людьми, которым я доказывал, что кофепитие будет без политики и только поэтому они пришли туда – ветеран АТО Жора Турчак appeared first on Літера.

Чи міг “суддя Майдану” винести справедливий вирок стосовно тітушковода у часи Майдану ?

Може не усі знають – суддя Шевченківського суду Лінник, який виніс знущально м’який вирок Крисіну (4 роки умовно) сам має сидіти на лаві підсудних.
https://hromadskeradio.org/sud-u-spravi-krysina-absurdnyy-p…

Суддя Лінник у часи Майдану як і сотні інших суддів штампував замовні незаконні рішення щодо учасників поїздки до Межигіря. Він є фігурантом кримінальної справи та потенційним обвинуваченим. Твердження про незалежність та обєктивність такого судді викликає лише гірку посмішку.

Він ще був суддею по справі судді Кицюка. І майже рік я витратив, щоб нарешті відвести Лінника. Інакше Кицюку був гарантований виправдальний.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/maselko/56e82ad87fa26/

Такі лінники є у кожному суді м.Києва. Вища рада правосуддя звільнила лише 10 % від суддів Майдану. Усі інші підвішені на гачку, продовжують здійснювати “кривосуддя” та чекають нових вказівок.

Тому далі буде …

Роман Маселко

джерело

The post Чим відомий київський суддя Лінник, який виніс вирок Крисіну – тітушководу, який вбивав, викрадав та катував майданівців appeared first on Літера.

Емблема бригади. Державний прапор. Він носив їх на грудях, прямо над серцем. Два простих татуювання, що для нього означали все.

Все, заради чого він брав участь у боях. Все, чим він жив. Все, що робило з нього людину та воїна. Сміливого, безстрашного воїна, який більше трьох років блукав стежками війни. Блукав, але не повертав назад, адже мав справжні непохитні цінності, які були вкарбовані у шкіру.

Там, ліворуч, де б’ється життя.

Андрій Юрійович Борисенко (позивний Боря) народився 13.10.1993 року у місті Павлоград Дніпропетровської області.

2012 року закінчив 11 класів місцевої школи №16, після чого вступив до Національної металургійної академії у Дніпрі, але не закінчив, підписавши наприкінці 2013 року контракт із ЗСУ. Спочатку проходив службу у 1-й роті 3-го батальйону 25-ї окремої повітряно – десантної бригади.

Війна розпочалася для нього під Шахтарськом, куди він вперше був доправлений 24.07.2014 року. Почалася, але не спинилася – де він тільки не приймав участь у бойових діях, географія його захисту країни неосяжна. Іловайськ, Щастя, Савур – Могила, Майорськ, Авдіївка, Піски, Дебальцеве…

Це не всі місця, де він воював, але й цих вистачить, щоб уявити собі, крізь що пройшов цей молодий хлопчина, у якому пеклі він побував замість того, щоб витрачати молоді роки на побудову сімейного щастя із коханою дівчиною.

А з дівчиною в Андрія Юрійовича були справжнї та глибокі почуття, світле та чисте кохання, яке зігрівало їх у часи розставань. Вони обожнювали один одного, планували весілля, як тільки він повернеться з війни. Він малював їй романтичні малюнки, вона, у свою чергу, писала йому листи, які або відправляла на фронт, або тишком ховала у його рюкзак, щоб він знайшов їх вже на Сході, або клала до кишень. Заради того, щоб він посміхнувся, коли їх знайде. Заради його посмішки.

Маленьки клаптики папіру, що зберігали у собі слова кохання від рідної людини, слова, що зігрівали краще ніж тисячі промінів Сонця.

4 жовтня 2014 року Андрій повернувся на першу ротацію, бійців вийшло зустрічати усе місто. Дівчина йшла, видивляючись свого коханого, і раптом одночасно їх погляди зустрілися. Між ними була відстань, тому вони почали йти назустріч, але неземна якась радість була настільки великою, що вони не витримали та побігли. І він міцно обійняв її, підняв в обіймах та закружився з нею.

Це було велике кохання. Це просто було абсолютна гармонія споріднених сердець.

“Молю я Бога лишь, чтоб ты живым пришёл домой, чтоб не погиб ты там в бою, сражаясь за свою страну. Чтоб пули пролетали мимо, чтоб был здоров и невредимым. Пусть Бог хранит тебя, любимый!” – це маленький віршик, який вона написала Андрію ще у 2014-му році.

Андрій був такою людиною, яка ніколи не відмовлялась їхати на бойовий виїзд, ніколи не відступала від своєї мети – ані на землі, ані в небі, стрибаючи з парашутом. Він був Десантником з великої літери. Ним він залишиться назавжди.

Минулого року його перевели до іншого бату, але від зміни підрозділів нікуди не щезла його сміливість та мужність, він завжди був готовий виконувати найнебезпечніші завдання у секторах, що знаходились майже біля ворожих позицій.

Сержант, командир бойової машини, командир відділення 4-ї парашутно – десантної роти 2-го батальйону 25-ї окремої повітряно – десантної бригади.

Загинув 20 грудня у зоні відповідальності окремого тактичного угруповування «Донецьк» внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером.

Похований 22 грудня у Павлограді. У нього залишились мати, сестра та кохана дівчина.

Я опублікую у коментах пару малюнків Андрія, що він подарував своїй дівчині. Це малюнки ще нещодавно живої, повної сил, молодої та закоханої людини, яка три роки жила війною, щоб ми і гадки не мали, чим є та війна.

Пам’ять безцінна, але більш безцінною є здатність її зберігати, не дивлячись на час. Пам’ять про цього неординарного чоловіка та хороброго десантника повинна бути там, де він носив емблему бригади та наш прапор.

Там, ліворуч. Де б’ється наше життя, заради якого він втратив своє.

Ян Осока

джерело

The post Три роки чекала вона коханого з війни, писала листи, готувалась до весілля… А дочекалася Андрійка у труні.. і замість білої фати одягла чорну хустку… appeared first on Літера.

На передньому плані — Олег Губарь, почьотний гражданін міста. Член історико-топонімічної комісії міськради Одеси, котра готувала проект по поверненню вулицям комуністичних назв. Тоді ще прокуратура та СБУ відкрили за це кримінальне провадження, але, звісно ж, не знайшли складу злочину та нікого не притягнули до відповідальності. 
Олег сам себе називає ватніком. Не приховує своєї проросійської позиції. Періодично дає інтерв‘ю терористичному каналу «Newsfront». 
СБУ демонструє глухоту та сліпоту, Губаря ніхто не чіпає і питань не задає.

The post На передньому плані — Олег Губарь, почьотний гражданін Одеси, ватнік, який не приховує своєї проросійської позиції. На наступній сесії Труханов передасть Губарю квартиру, бо той погано живе.. appeared first on Літера.

Покращення во всей красе. Под окнами дворник с веником чистит дорогу, совком разбивает лёд, 21 век на дворе..Стыдно(

Наталья Юсупова

источник

The post Наталья Юсупова: Как вообще такое может быть?? Людей как рабов выгнали из транспорта.. Видите ли первая леди приехала на ёлку. appeared first on Літера.

Тогда торговец поднял награду за поимку каждой обезьяны до 20 долларов. И люди снова принялись ловить обезьян. Вскоре продовольствия в деревне стало совсем мало и сельские жители стали потихоньку возвращаться на свои поля. Торговец поднял цену до 50 долларов. Однако ему необходимо было отъехать в город по своим делам и он оставил вместо себя помощника.

Помощник собрал всех жителей деревни и предложил им сделку: Посмотрите на все эти клетки с тысячами обезьян, которые вы уже поймали. Я готов уступить их вам всего по 35 долларов, а когда вернется торговец, вы продадите их ему по 50 за штуку!

Жители деревни подумали, посчитали, потом собрали все свои сбережения, набрали долгов и скупили всех обезьян на 700 миллиардов долларов. После этого они никогда уже не видели торговца с помощником. Зато у них остались большие долги и совершенно ненужные им обезьяны.
Это все, что вам нужно знать о биткоинах.»

источник

The post Михаил Ходорковский: Притча о торговце обезьянами или это все, что вам нужно знать о биткоинах appeared first on Літера.

Богдан Кириченко (поряд із Жекою) був поранений у 2015-му – осколкові поранення двох ніг та лівої руки. Зав. відділенням Іван Жердєв вилікував. Валера Білько (обіймає шефа) після тяжкого поранення лікувався у військовому шпиталі. Досі на милицях. Попереду – тривалий курс лікування та реабілітації в лікарні Мечникова. 

Після анонсу останнього в цьому році огляду та обстеження поранених бійців (27 грудня щ 10-00 в поліклініці лікарні Мечникова) бійці попросили слова. Побачити на очах врятованого героя сльози шани і вдячності – це вартує для лікаря дуже дорого. Заради цього він вчиться, працює, набуває досвіду і власне, живе.

Юрій Скребець 

The post Зі сльозами на очах.. В Дніпрі важкопоранені бійці АТО зустрілися зі своїми рятівниками – лікарями Мечнікова. Неймовірно зворушлива зустріч appeared first on Літера.

За минут двадцать до начала эфира на 5-ом канале у меня зазвонил телефон. +74999952403 высветилось на экране телефона. Москва, подумал я и принял звонок:

– Добрый вечер,-раздался в трубке мелодичный женский голос с явно мАсковским акцентом. – Добрый, – ответил я. – Это Вас беспокоит ВГТРК Россия1 программа “Спецрепортер”.

Я гостевой редактор Алена и мы хотели бы пригласить Вас к нам на программу. Могли бы Вы принять участие в записи программы которая состоится в пятницу ?

– А где состоится? – У нас, в Москве. – Ок. Мне это интересно. Но видите ли Алена, у меня есть вопрос. А могу ли я явится на программу не один, а вместе с Дмитро Ярош ? В трубке наступило молчание. Чтобы прервать эту затянувшуюся паузу я первым подал голос: – Ау?

В ответ раздался робкий вопрос: – Борислав, Вы шутите?

– Алена, Вы позвонили Народному депутату Украины, руководителю информационного отдела Правого сектора. Как Вы считаете, я склонен к шуткам? – Скорее всего нет. Но это очень интересно. Я сейчас узнаю. – И ещё одна проблема. Видите ли, Дмитрий и я страдаем от аэрофобии. Мы боимся летать. Поэтому нам нужен коридор.

– Какой коридор?

– Для нашей колонны. Мы двинемся из-под Донецка, а коридор нужен тогда до Москвы. Там же съемка программы? Пойдём как обычно. Ваши гаишники с мигалками, а за ними наша колонна пойдет. Пикапы, БМПшки, БТРы и несколько танков. Ну, в целях безопасности, разумеется. Так сможете коридор организовать? – Борислав, я не могу принять такое решение самостоятельно. Я Вам перезвоню. И повесила трубку. И не звонит. А я жду. А она не звонит. А Дмитро хохочет над этим. Но я все ещё жду.

И колонна на Москву готова. Так что пусть скорее принимают решение.

The post Борислав Береза: Минут за двадцать до начала эфира у меня зазвонил телефон. – Добрый вечер, – раздался в трубке мелодичный женский голос с явно мАсковским акцентом… appeared first on Літера.